Kyiv Mohyla Foundation of America logo Excellence in Education Kyiv Mohyla Academy Logo

 

СВІТОВА ЦИФРОВА БІБЛІОТЕКА: БУДУЄМО ГЛОБАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО

Бібліотеки завжди виконували важливі соціальні функції збереження та розповсюдження знань.  Електронні бібліотеки не лише посилюють ці функції, але й утверджують реальне перетворення бібліотек у системоутворюючу складову інформаційного суспільства та суспільства знань, забезпечуючи фактично необмежений у часі та просторі доступ до знань для будь-кого на планеті.

World Digital Library Світова цифрова бібліотека – некомерційний проект, ініційований бібліотекою Конгресу США та особисто її директором Дж. Біллінгтоном

21 квітня 2009 р. відбулася подія, яка безперечно увійде в історію розвитку людства, – відкрито доступ до Світової Цифрової Бібліотеки – World Digital Library (WDL)1

Світова цифрова бібліотека  – проект ініційований бібліотекою Конгресу США у співпраці з 85-ма партнерськими інституціями 55-ти країн світу за сприяння ЮНЕСКО, а також за фінансової підтримки різних кампаній чи приватних фундацій. Це некомерційний проект, котрий покликаний належно представити багатство, різноманітність та внесок всіх світових культур у загальнолюдську спадщину, і жодним чином не має на меті просування чи відстоювання окремих політичних поглядів чи позицій.

Місія Світової Цифрової бібліотеки – представити вільно та безперешкодно через Інтернет у багатомовному форматі кращі зразки культурної спадщини різних країн світу, і таким чином – історію людської цивілізації.  Цілі Світової  Цифрової бібліотеки: 

  • Сприяння міжнародному та міжкультурному взаєморозумінню;
  • Збільшення обсягів культурних об’єктів та культурного і мовного  розмаїття в Інтернеті;
  • Створення ресурсів для науковців, освітян та широких верств населення;
  • Розвиток  співпраці між інституціями – партнерами проекту.

Вперше ідею створення такої глобальної електронної бібліотеки Дж. Біллінгтон, директор Бібліотеки Конгресу США, проголосив ще в червні 2005 р. для  Національної Комісії США.  Наріжна ідея такої бібліотеки – вільно доступна в Інтернет колекція кращих зразків національного надбання кожної країни світу задля забезпечення кращого міжкультурного та міжнаціонального розуміння. ЮНЕСКО палко підтримав таку ідею та включив її до своїх стратегічних планів, більш того за сприяння генерального  cекретаря ЮНЕСКО Коітіро Мацура (Koichiro Matsuura) було створено Раду по комунікаціям та інформації, спеціально для спільної з Бібліотекою Конгресу США роботи в цьому проекті.

В грудні 2006 р. проект був вже обговорений на спеціальному засіданні групи експертів. Фахівці з різних країн світу, зокрема, наголошували на тому, що проекти оцифровки культурної спадщини вже існують в багатьох країнах,  а отже потребують розуміння та узгодження того, що саме з подібних  проектів доцільно представити і в Світовій Цифровій Бібліотеці. Натомість, зазначали тоді експерти, існують проблеми з проектами оцифровки культурної спадщини в країнах, що розвиваються, де все ще відчувається брак і технологій, і фінансів, і відповідних програм у цілому. Існують мовні бар’єри у доступі до інформації. Існуючі ж сайти культурних інституцій, де представлена подібна інформація, часто складні для використання, особливо для молодших користувачів. На цьому засіданні експертів було затверджено склад кількох робочих груп з питань розвитку планів проекту та створення прототипу Світової Цифрової Бібліотеки, що очікувалось представити на Генеральній конференції ЮНЕСКО вже в 2007 р.  До проекту приєднались перші 5 партнерів: Александрійська Бібліотека (Bibliotheca Alexandrina, Єгипет), Національна Бібліотека Бразилії, Національна Бібліотека та Архіви Єгипту, Національна бібліотека Росії та Російська державна бібліотека. Згодом до проекту приєдналися ще понад 20 бібліотек, а з 21 квітня 2009 р. Світова Цифрова Бібліотека стала доступною вільно в мережі вже з наявним високоякісним контентом від всіх партнерів – учасників проекту.

Four Ukrainian library directors and Mrs. Marjorie Billington, wife of Library of Congress Librarian James Billington. Four Ukrainian library directors and Mrs. Marjorie Billington, wife of Library of Congress Librarian James Billington.

Світова цифрова бібліотека уможливлює зручний та безперешкодний доступ з однієї точки в мережі до культурної спадщини світу: рукописів, рідкісних та цінних видань, мап, інших культурних об’єктів, таких як картини, фільми, фотографії, музичні записи,  музейні та архівні об’єкти. Наразі в Бібліотеці ще невелика кількість цифрових об’єктів: найбільше – з Європи (444) та Латинської Америки (325). Далі країни Середнього Сходу та Північної Африки (184), Північної Америки (147), Африки (122), Східної Азії (100), Центральної та Південної Азії (67), країн Океанії (31). В «європейському» просторі Бібліотеки найбільше об’єктів з Російської Федерації (134), Україну ж представляють поки лише 22 об’єкти, всі з яких (підкреслено мною. – Т.Я.) надані до бібліотеки лише іноземними партнерами проекту (наприклад, зображення різних регіонів України з «Набору географічних карток Російської Імперії», наданих до проекту Російською національною бібліотекою, причому з описом у мета даних, як це подала ця бібліотека, от і виникають такі теми, наприклад, у предметній рубриці до  листівки «Київська  губернія» - «Історія і географія  – Історія Європи – Східна Європа – Росія», жодної згадки про Україну).  Або ж ще один приклад у описі фотографії, яка презентує Україну: «знімок було зроблено Проскудіним-Горським на території України або «Малоросії». Остання назва часто використовувалась в Російській імперії для регіонів на території сучасної України. Подібно до жінки, зображеної на світлині, більшу частину населення України складали селяни, які займалися вирощуванням жита, пшениці, вівса та ячменю, а також розведенням великої рогатої худоби». Ось таке представлення України…

Таким чином, жодного культурного об’єкту від партнера проекту з України в цій бібліотеці наразі ще немає, а існуючі від партнерів мета дані потребують як мінімум редагування.    

За типами документів, більшу частину наразі становлять фотографії (600), мапи (307), книги (172), рукописні матеріали (149), журнали (54). За хронологією – найбільша частка це – документи 1850-1899 рр. (388), 1900-1949 (304), 1700-1799 (243), але найдавніші документи датовані ще 8000 р. до н.е. – 499 н.е.: наприклад, наскальні зображення, знайдені у Віфлеєємі або ж Фіксбурзі. Або ж зображення кістки для гадання («Чотири вітри»), що датується приблизно 1200 до Р.Х., що зберігається в цінній колекції кісток та пластронів Китайської національної бібліотеки. Є і сучасні документи, датовані від 1950 р. до сьогодення. 

Пошук у Світовій цифровій бібліотеці здійснюється дуже легко і можливий за місцем знаходження, часом створення, тематикою, типом, інституцією, яка створила цей цифровий документ тощо. Важливою особливістю є багатомовність бібліотеки: опис кожного документа (як і інтерфейс сайту) існує паралельно кількома мовами світу: англійською, арабською, китайською, французькою, португальською, іспанською, російською. І не тільки на візуальному рівні, але й у звукових файлах, що очевидно має на меті забезпечити доступ до Бібліотеки для людей з вадами зору. Зрозуміло, що документи, які вже представлені в Бібліотеці представлені набагато ширшим мовним розмаїттям.

Спеціальні пошукові засоби забезпечують віртуальну кластеризацію за географією, хронологією, типом видання.
Метадані для кожного документа, котрий представлено в Бібліотеці, створюються інституцією-партнером мовою самого документа, а пізніше перевіряються та у разі потреби доповнюються чи редагуються куратором проекту та перекладаються іншими мовами проекту.
Технічно передбачено завантаження документів Бібліотеки не тільки через персональні комп’ютери, але й мобільні телефони, айподи, нетбуки та інші пристрої. 

Сайт Світової Цифрової Бібліотеки увійшов до ТОП-100 веб-сайтів світу  в 2009 р. За час, відколи бібліотека стала доступною в Мережі, до неї звернулись 10 277 377 користувачів, які переглянули понад 72 тисячі документів. За мовами перегляду документів найпопулярнішою є іспанська (52 % звернень), потім китайською та англійською. Російськомовні – на 8 місці. Найчастіше до Бібліотеки звертаються користувачі з Іспанії, США, Китаю, Бразилії, Мексики, Аргентини, Франції, Російської Федерації, Португалії, Колумбії. За містами, найбільше з Мадриду, Буенос-Айресу, Сан Паоло, Барселони, Мехіко, Лісабону, Москви, Парижу, Боготи та Каракасу. Найпопулярніший шлях пошуку – через GOOGLE. Топ пошуків на сайті: мапи, документи з національних бібліотек Швеції, Бразилії, Бібліотеки Конгресу США, Александрійської бібліотеки.

21-23 червня 2010 р. у Вашингтоні відбулася генеральна зустріч учасників проекту, до участі в якій були запрошені представники національних бібліотек практично всіх країн світу. Україну представляли керівники чотирьох бібліотек: О. Онищенко – генеральний директор Національної бібліотеки України імені. В. І. Вернадського, М. Романюк – директор Львівської національної бібліотеки ім. В. Стефаника, Т. Вилегжаніна – генеральний директор ДЗ «Національна парламентська бібліотеки України» та Т. Ярошенко – директор наукової бібліотеки Національного університету «Києво-Могилян-ська академія».    

В перший день відбулося спеціальне засідання лише для 11 країн колишнього Радянського Союзу, участь в якому було фінансовано Фундацією Карнегі. Своїм досвідом участі в проекті поділилися Російська державна бібліотека (основна візія представлення в проекті електронна історія країни в документах), Російська національна бібліотека та Національна Бібліотека Білорусі, а всі інші представили презентації – проекти бачення участі в Бібліотеці своєї установи та країни в цілому. Слід відзначити особливо ґрунтовні презентації (крім України) від Інституту давніх рукописів Матенадаран (Вірменія), національних бібліотек Грузії, Узбекистану (державна підтримка на створення електронної бібліотеки в розмірі 2 млн. доларів), Казахстану, Вірменії, Молдови, Киргизстану, Азербайджану. Свої думками щодо участі в проекті висловила Центральна наукова бібліотека Академії наук Таджикистану. Ще одна російська бібліотека Президентська бібліотека імені Бориса Єльцина планує долучитися до проекту архівними матеріалами з історії Росії.  Всі матеріали засідання та повні тексти презентацій учасників вже доступні в Інтернет2.

В два наступних дні до обговорення долучились представники бібліотек з інших країн світу, серед яких такі авторитетні книгозбірні, наприклад, як національні бібліотеки Аргентини, Лаосу, Нідерландів, Сербії, Німеччини, Франції, Португалії, Швеції, Чилі, Китаю, Латвії, Іраку, Ефіопії, Багамів, Перу, Ізраїлю, Ямайки, Британська бібліотека, Державні бібліотеки Баварії, Берліну та ін., бібліотеки деяких університетів (Йель, Флорида),  а також архівні, музейні та наукові інституції, наприклад Смітсонівські інститути (США) та Американський Природничий Музей (American Museum of Natural History), Музей та Історичне Товариство Барбадосу (Barbados Museum & Historical Society), Центр досліджень історії Мексики [(Center for the Study of the History of Mexico (CARSO)]. Були представники від Європейської бібліотеки, ІФЛА, Фундації Карнегі та ін. 

Обговорювалися питання щодо розширення партнерства в проекті, більш чіткого розуміння концепції та необхідності ретельного відбору документів до Світової Цифрової Бібліотеки. Йшлося  також про узгодження технічних параметрів, розширення мовного та тематичного розмаїття, залучення різних типів та видів документів, покращення дизайну сайту, редагування матеріалів, виправлення помилок в метаданих3 тощо. Було представлено чітку схему життєвого циклу документа в Світовій Цифровій Бібліотеці та технічні вимоги до кожного з технологічних процесів, а також технічні вимоги до різних типів  цифрових об’єктів (кольори, формати – лише TIFF, розрішення тощо)4. Зазначено, що механізми пересилання (трансферу) цифрових об’єктів до Бібліотеки – через FTP, а тверді копії на DVDs чи інших носіях інформації повинні також поштою бути надіслані до офісу проекту. Йшлося і про складнощі, пов’язані з відсутністю ще чітких процедур чи усталених  стандартів. Наголошувалося на потребі вдосконалення надійності та системності проекту, технічного та програмного забезпечення. Було підкреслено, що особливо важливою є необхідність тренінгів та інших навчальних програм для нових учасників проекту.   

Досить активно обговорювалися критерії відбору документів до Світової Цифрової Бібліотеки. Вказувалося, що цим потрібно займатися на рівні держави, створюючи, наприклад, національні комітети з відбору матеріалів (універсальні чи тематичні), такі комітети можуть працювати за принципом редакційної ради серії чи журналу. Разом з тим, наголошувалося на тому, що в цілому потрібно розвивати й поширювати вироблення відповідних політик та технологій відбору документів. Слушно зазначалося, що варто використати вже існуючі переліки документів, котрі становлять культурну спадщину людства (наприклад, проект ЮНЕСКО «Пам’ять світу» чи проекти реєстрів культурних цінностей в різних країнах). Оприлюднено «Порадник щодо відбору матеріалів до Світової Цифрової бібліотеки»5>, який, зокрема, узагальнює філософію відбору, а також рекомендує, що слід включати за різними типами видань. Світова цифрова бібліотека презентує ресурси, які стануть у нагоді при вивченні історії людства, і отже, необхідно сформувати підхід, який би був найбільш ефективним при виборі джерел, що презентуватимуть історію людства світовій спільноті через цей проект. Проект вітає ініціативи партнерських установ у відборі документів чи колекцій, що якнайкраще презентують національні культури країн, а також – щодо приєднання примірників, що інформують про культуру та історію інших країн. Комітет із відбору та наповнення Бібліотеки може обрати якусь популярну тему, яка буде представлена з позицій різних країн, як наприклад «історія писемності». Схвальною є ініціатива країн-партнерів долучати примірники або колекції, котрі значаться в списку ЮНЕСКО «Пам’ять  світу». Принципи відбору можуть переглядатися та удосконалюватися у відповідності з тими критеріями, якими керується ЮНЕСКО при створенні списку «Пам’ять  світу». Щоб надати перевагу тому чи іншому примірнику, перед тим, як приєднати його до проекту, учасники мають за стандартним зразком представити наступну  інформацію: опис матеріалів та обґрунтування їхньої значущості, обсяги, статус інтелектуальної власності тощо. 

Щодо типів та видів документів. Наприклад, для рукописних творів – це повинні бути ключові історичні документи країни, можуть бути релігійні твори, архівні матеріали (листи, щоденники тощо), бажаним було б надання ілюстрацій та прикладів каліграфії в рукописних джерелах. Книги: рідкісні та цінні твори, що представляють історію, культуру, літературу, науку країни, краще різними мовами. Інші друковані матеріали: проспекти, каталоги, рекламна продукція – все, що може стати у нагоді при вивченні народної культури та побуту країни. Мапи, атласи: рукописні, раннього друку, друковані картографічні матеріали, що відіграли особливу роль в історії науки та культури країни, в т.ч. й сучасні мапи, що представляють промисловість, транспорт, етнографічні та лінгвістичні характеристики регіону. Малюнки, зображення дофотографічної епохи, де відбиті важливі події в історії країни в цілому чи окремих її віх культурного, соціального, економічного, наукового чи технологічного розвитку, або ж зображення видатних осіб, які вплинули на хід історії. Фотографії: все, що також становить важливість для представлення історії країни чи її окремих громадян, у т. ч. зображення національних пам’яток історії, культури, архітектури. Фільми: включно з ранніми фільмами, в т.ч. документальними, які презентують важливі історичні події чи персон. Звукові записи: так само важливих історичних подій чи культурних заходів, пам’ятки усної історії (oral history), так званої «невловимої» спадщини (intangible heritage).

На засіданні було обрано Виконавчий Комітет Світової Цифрової Бібліотеки, до якого увійшли представники ЮНЕСКО, Бібліотеки Конгресу США, національних бібліотек Бразилії, Китаю, Німеччини та Александрійської бібліотеки. А також три Комітети, в сфері уваги яких будуть:
1. Зміст та відбір документів до Бібліотеки.
2. Технічні питання та архітектура проекту.
3. Іноземні мови та переклади.

Було прийнято Статут Світової Цифрової Бібліотеки, в якому наголошено на важливості проекту для реалізації стратегічних завдань ЮНЕСКО. Це, зокрема,  вільне розповсюдженні ідей та забезпечення вільного доступу   до інформації та знань; зростання плюралізму та культурного розмаїття у всесвітніх інформаційних мережах, підвищення якості освіти та загальнолюдських цінностей у цілому; сприяння інноваціям, експериментам, розповсюдженню та обміну знаннями, зміцненню науково-технічного та людського потенціалу, зв’язків між культурою та розвитком суспільства.  Шість статей  Статуту «Цілі та зміст», «Партнери», «Збори…», «Комітети», «Складові частини Світової цифрової бібліотеки» та «Різне» відповідно представляють цілі проекту та вимоги щодо участі в ньому. Зокрема, зазначено: «У фондах Світової Цифрової Бібліотеки будуть розміщуватися  матеріали, що представляють культуру та історію всіх країн. Бібліотека складатиметься з цифрових версій важливих культурних та історичних джерел та їх метаданих. Зміст буде представлено книгами та іншими друками, рукописами, географічними мапами, звукозаписами, фільмами, репродукціями та фотографіями, а також значущими в культурному та історичному відношенні матеріалами в інших форматах, що зберігаються в закладах-партнерах у традиційній чи іншій формах. Такий зміст буде відповідати стандартам проекту з відбору матеріалів, якості зображення, звуку та форми метаданих». Кожен партнер несе власні витрати та фінансові зобов’язання за участь у проекті. Партнери передають до колекції (лише невиключні права!) цифрові файли матеріалів. Кожен із партнерів, з моменту прийняття його до членів Світової Цифрової Бібліотеки, вважається таким, що надав цій бібліотеці діючу в усьому світі безоплатну не-ексклюзивну ліцензію на зберігання та надання доступу до файлів, що містять оцифровану інформацію, а також до відповідних метаданих. Таким чином партнер гарантує, що має повні права на використання даних файлів та метаданих, і що дане використання не порушить жодних авторських прав якоїсь третьої сторони, а також прав на нерозповсюдження та приватний характер інформації, чи якихось інших пов’язаних з цим прав чи обмежень. З іншого боку, кожен партнер зберігає за собою всі права власності на документ, цифрову копію якого надає до проекту, в т.ч., права на виготовлення, використання, розповсюдження, відтворення, відображення тощо на всіх носіях, відомих на сьогодні, чи які з’являться в майбутньому. Партнер зберігає за собою необмежені права щодо доступу до цих файлів за допомогою інших засобів чи проектів. Більше того, партнер може вимагати в будь-який час вилучення наданого ним файлу з проекту Бібліотеки, попередивши про це проект письмово за встановленою процедурою і з відповідним обґрунтуванням. Але жоден партнер не може вимагати вилучення файлу, наданого іншим партнером (ось чому так важливо, зокрема Україні, мати власні політики щодо представлення цифрових об’єктів у проекті, щоби бути представленими не лише листівками з зображенням «Малоросії» чи «регіонів Російської імперії»    з фондів російських  бібліотек…).     

Вступити до числа Партнерів проекту можна, надіславши офіційну заяву з описом матеріалів, цифрові копії яких готові для передавання до проекту. Якщо виконавчий комітет затвердить заяву, то після підписання Статуту, партнер приєднується до проекту. Збори партнерів відбуваються не рідше одного разу на рік, де обираються комітети, менеджер проекту та вирішуються стратегічні питання розвитку проекту.

Майбутнє людства  – в глобалізації ідей. Світова цифрова бібліотека – приклад такого об’єднання. Вже сьогодні це не лише колекція оцифрованих матеріалів з різних бібліотек, але дуже якісне зібрання кращих зразків національних культур світу. Від того, як українські партнери долучаться до проекту, залежить представлення нашої країни на світовому рівні вже зараз. Ось чому так важливо створити вже зараз Національний  Координаційний Комітет по представленню України в Світовій Цифровій Бібліотеці, до якого би увійшли хоча б перші чотири партнери, які підписали угоду про приєднання та Статут. Функції такого Комітету – вироблення критеріїв відбору документів до Світової Цифрової Бібліотеки, та відповідних політик, поширення інформації про проект серед інших бібліотек країни, промоція проекту на державному рівні, залучення фінансування для участі бібліотек України в проекті (державне, в т.ч. на рівні можливої державної програми чи частини програми «Бібліотека ХХІ») та через залучення коштів (спонсори, фундації тощо). Створення Комітету ініціюють перші чотири бібліотеки – учасники проекту, але варто запросити до участі інші провідні книгозбірні країни – Національну медичну, Національну історичну, сільськогосподарську, науково-технічну та ін., а також бібліотеки провідних університетів України (принаймні КНУ імені Тараса Шевченка, Харківського, Львівського, Одеського, Чернівецького, Таврійського національних університетів). Варто залучити до роботи Українську бібліотечну асоціацію та представників дотичних проектів, що виконуються на терені України (наприклад, проект «ELibUkr – Електронна бібліотека України»).

Сподіваємося, що коли стаття буде опублікована, такий Комітет вже буде створений, і працюватиме над спільними планами щодо повноцінного та достойного представлення України  на світовому рівні через участь в історичному проекті Світової Цифрової Бібліотеки.


1 World Digital Library (WDL) –  http://www.wdl.org.

3 WDL Descriptive Metadata Element Set - http://project.wdl.org/standards/metadata.html

5 World Digital Library Content Selection Guidelines– http://project.wdl.org/standards/contentguidelines.html

 

Тетяна Ярошенко, Директор Проекту ELibUkr. Віце-президент з інформаційного забезпечення НаУКМА. Директор Наукової бібліотеки Національного університету "Києво-Могилянська академія"

Kyiv Mohyla Academy main building picture
Links

Video Clip About Kyiv-Mohyla Library Work.

  • Exhibit on Restoration of St. Sophia Church in Kyiv.
  • Free Electronic Resources at Kyiv Mohyla Academy.
Click on link to see and hear video.
Turn on the sound.
http://www.library.ukma.kiev.ua/index.php?id=369

The National University
of "Kyiv-Mohyla Academy"

http://www.ukma.kiev.ua/eng_site/index.php

Kyiv Mohyla Foundation of America
www.kmfoundation.com

Kyiv Mohyla Business School
http://www.kmbs.com.ua

NaUKMA LIbrary
http://www.library.ukma.kiev.ua/index.php?id=12

Kyiv Mohyla School of Journalism
http://en.j-school.kiev.ua

NaUKMA School of Law
http://www.ukma.kiev.ua/eng_site/en/edu/under_gr/f_law/resourses.php

Kyiv-Mohyla Summer School
http://summerschool.ukma.kiev.ua

PhD programs at NaUKMA
http://gradschool.ukma.kiev.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=15&Itemid=30

Department for Foreign Cooperation
http://www.dfc.ukma.kiev.ua

ELibUkr Project
http://www.elibukr.org



Published by Kyiv Mohyla Foundation of America
Kyiv Mohyla Foundation of America (KMFA) is a non-profit, non-governmental organization established to support and assist the National University of Kyiv Mohyla Academy to reach excellence in education and research, to help students and faculty achieve personal and intellectual growth and to contribute to Ukraine’s democratic reform through education with a focus on the rule of law, sustained economic growth and academic collaboration with business and civic institutions within the global community of nations.
Kyiv Mohyla Foundation of America,
P.O. Box 46009, Chicago, IL 60646-0009 USA,
Tel.: (773) 685-1828 Fax: (773) 794-1654,
www.kmfoundation.com, mail@kmfoundation.com
KMF is registered in the USA as a 501(c)(3) non profit organization.
Your donation is fully tax deductible as permitted by law.